Дуже важко писати блог про цю роботу. Слів та думок так багато, що простіше промовчати. Якщо згадати 2020 рік, то ці мурали нашого творчого колективу були дивом. Ми дуже важко пережили карантин. Тому, коли з'явився цей проект, ми вклали в нього не тільки свою майстерність, а й побажання миру для прифронтового міста. Для нас ця робота була фокусуванням на любові до своєї країни та людей. І це почуття, як вогники рознесли люди Бахмуту. Багато хто з них став нашими друзями. Люди не хотіли зупинятися на цьому, ми обговорювали колір фасаду, планували нові проекти. І все, це розпочалося. Слава Богу багато хто виїхав, але щодня нам відправляли фото та шматочки відео: "Дивіться вони стоять, вони нас оберігають, все буде добре". Поступово збільшилась швидкість маховика бойових дій довкола Бахмуту. Мурал став символом фортеці. Диво стійкості, не дивлячись на всі руйнування, що відбуваються в місті. Наші цінності – це любов і сім'я. Символ того, що "інші" намагаються у нас забрати, розтоптати, зробити нас таким же бездушним стадом позбавленим індивідуальності. Я читала в когось у блозі назву до фотографії. На ній був зображений наш мурал цілий на тлі майже зруйнованого міста. Напис говорив: сила символів. Тепер це реальний символ, не тільки Бахмут. Для українців це символ стійкості та виживання у будь-якій ситуації. Він дає надію на те, що ми повернемо свою країну та своє життя. І цей символ має бути у кожній країні. Мурал не лише як підтримка України, а й нагадування, що найбільша цінність для кожного з нас, це рука нашої близької людини у
